Чужорідні інвазійні рослинні види все більше загрожують цілісності лісових екосистем у природоохоронних територіях, особливо в малодосліджених зонах дикої природи тропічних національних парків. Метою цього дослідження було оцінити просторовий розподіл та інтенсивність інвазії чужорідних рослинних видів у зоні дикої природи національного парку Гунунг Чиремай, Західна Ява, Індонезія. Під час дощового сезону було проведено всебічне географічне дослідження, використовуючи дванадцять систематично встановлених ділянок (20 × 20 м) з підділянками, що представляють різні стадії росту. Було зафіксовано 18 видів інвазивних чужорідних рослин, що належать до дев’яти родин. Ієрархічний кластерний аналіз виявив три статистично різні зони інтенсивності інвазії: помірно заражену зону (67 % ділянок), доміновану Panicum maximum та Isachne globosa; сильно заражену зону (25 % ділянок), що характеризується сильним домінуванням деревного бобового виду Calliandra calothyrsus; та зону з низьким рівнем інвазії (8 % ділянок), з мінімальним заселенням. Відмінність між кластерами за Брее-Кертісом (0,72 ± 0,18) перевищила внутрішньокластерні значення (0,52-0,65), що свідчить про виражену композиційну диференціацію. Патерн інвазії, заснований на коридорах, підтвердився значним зниженням інтенсивності інвазії з відстанню від стежок (R² = 0,78, p < 0,001). Дослідження стало першим кількісним просторовим оцінюванням розподілу інвазивних рослин у зонах дикої природи індонезійських природоохоронних територій та продемонструвало цінність багатовимірних аналізів для виявлення осередків інвазії та формування цільових стратегій управління
біологічна інвазія, дисимілярність Брее-Кертіса, кластерний аналіз, природоохоронні території, просторові патерни