Дане дослідження проведено в 2023-2024 рр. з метою з’ясування походження та інтродукції пурпуроволисткової ліщини, а також вивчення морфологічних і фізіологічних особливостей кращих генотипів, створених авторами. Було проведено морфометричний аналіз горіхів, кількісний та якісний склад пігментів в листках в динаміці та спостереження за впливом абіотичних та біотичних чинників довкілля. Виявлено, що у Corylus існують мутанти з червоним/фіолетовим забарвленням оболонки ядра та/або листків. Їх неодноразово знаходили в різних місцях Європи, відносячи до видів Corylus avellana та/або Corylus maxima. Систематики вважають ці таксони окремими, проте молекулярні дослідження свідчать, що Corylus maxima слід синонімізувати з Corylus avellana. Найкращі селекційні зразки пурпуроволисткової ліщини характеризувалися високоякісними горіхами масою 2,5-3,2 г та з виходом ядра 48,0-51,7 %. Встановлено, що за вмістом хлорофілу а, хлорофілу b, каротиноїдів та антоціанів пурпуроволисткові добори ‘Професорський’, ‘Аспірантський’ і ‘Академічний’ перевищують зеленолисткові сорти, хоча ця різниця не є статистично значущою у більшості випадків, за винятком антоціанів. Високий вміст антоціанів у листках (до 0,69 мг/г у травні) та у плюсках надавав цим генотипам виняткової декоративності протягом першої половини вегетації та пізніше. Ці генотипи мали високу зимостійкість та посухостійкість і добре адаптовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Серед біотичних факторів довкілля негативний вплив мали ліщиновий довгоносик Curculio nucum (пошкоджував горіхи) та борошнистий гриб Phyllactinia guttata (вражав листки). На листках також було виявлено новий для України борошнисторосяний гриб Erysiphe corylacearum. Ці результати підтримують ширшу інтродукцію пурпуроволисткової ліщини, оскільки найкращі генотипи мають високу декоративність, а також дають горіхи. Отримані дані будуть корисними для лісомеліорації, декоративного та аматорського садівництва
Corylus avellana; декоративні рослини; антоціани; маса горіха; відсоток ядра; борошниста роса