В умовах різкого скорочення запасів традиційних видів палива актуальним є пошук нових ефективних і відновлювальних вуглецево-нейтральних джерел енергії. Одним із найперспективніших серед таких джерел є біомаса деревних рослин, зокрема родини Вербові (Salicaceae Mirb.). Традиційно рослини Salicaceae розмножують генеративним і вегетативним способами. Мікроклональне розмноження на противагу традиційним способам дає змогу одержувати упродовж року генетично однорідний оздоровлений садивний матеріал. Значну кількість біотехнологічних публікацій зосереджено на розробленні оптимальних протоколів розмноження рослин родини Salicaceae, дослідженні морфогенетичного потенціалу тканин та оптимізації їх росту. Разом з тим, автори зазначають про індивідуально зумовлену регенераційну здатність рослинного матеріалу в умовах in vitro, яка залежить від низки чинників. Мета дослідження – аналіз результатів біотехнологічних досліджень щодо одержання високоякісного садивного матеріалу рослин родини Salicaceae методом тканин in vitro. Для цього використовували результати біотехнологічних досліджень тканин рослин родини Salicaceae in vitro зарубіжних і вітчизняних авторів опублікованих у фахових виданнях упродовж 2010–2020 рр. Методи дослідження – аналіз, порівняння, синтез, узагальнення. У результаті проведеного аналізу з’ясовано, що режим стерилізації рослинного матеріалу Salicaceae залежить від типу експлантату, фенологічної фази й віку рослини-донора. Ефективно знешкоджує екзогенну біоту здерев’янілих експлантатів ступінчата стерилізація з використанням хлориду ртуті, гіпохлориду натрію та нітрату срібла. Стадія активної вегетації − оптимальний період ізоляції експлантатів. Для одержання безвірусних рослин-регенерантів доцільно застосовувати апікальні меристеми, калюсної тканини – листкові пластинки, активної регенерації – мікропагони. Стійка система регенерації, її тип, коефіцієнт мультиплікації рослин Salicaceae є генетично зумовленими. Для введення рослин в умови in vitro, активної проліферації, ризогенезу, масового мікроклонального розмноження доцільно використовувати живильні середовища за прописом WPM (McCown & Lloyd, 1981) та МS (Murashige & Skoog, 1962). Для регенерації рослин шляхом прямого морфогенезу й активації росту наявних меристем експлантату потрібно застосовувати середовище із цитокінінами (БАП (6-бензиламінопурин), кінетин, 2-iП (N-ізопентеніламінопурин), для ризогенезу – із ауксинами (НОК (α-нафтилоцтова кислота), ІМК (3-індолілмасляна кислота) та ІОК (β-індоліл-3-оцтова кислота). Подальші дослідження спрямовані на оптимізацію протоколів розмноження окремих генотипів рослин Salicaceae в умовах in vitro.
Вербові, культура тканин рослин in vitro, експлантати, стерилізація, живильне середовище, регенераційна здатність, мікроклональне розмноження