Біологічна стійкість видів роду Ulmus L. взаємопов’язана з різними біотичними, абіотичними та антропічними чинниками, зокрема різкими змінами гідротермічного режиму, порушенням правил ведення рубок догляду у насадженнях за участю цих видів, пошкодженням листогризучими та стовбуровими шкідниками, які переносять і поширюють інфекцію, збудниками інфекційних хвороб, агентами невстановленої етіології тощо. Крім цього, нерівномірний розподіл опадів за роками індукував погіршення санітарного стану в’язових деревних рослин, що спричинило їхнє ураження збудниками грибної та бактеріальної етіології і заселення комахами-ксилофагами. На підставі аналізу змін показників популяції за фазами розвитку осередків стовбурових шкідників показано, що досліджувані осередки стовбурових шкідників у динаміці за період з 2004 по 2006 р. перебували у стані розсіювання, або так званої кризи. Проте, починаючи з 2007 р., вони трансформувалися у стан власне спалаху осередку. Виявлені осередки стовбурових шкідників характеризуються високим, середнім і низьким ступенем заселення дерев. Водночас зафіксовано, що хронічним осередкам притаманні тривалий період існування, певною мірою невисокий, хоча й підвищений (порівняно із здоровими насадженнями), рівень чисельності комах і розмір поточного відпаду; для епізодичних осередків, або осередків масового розмноження – дещо коротший (3–5 років) період розвитку, високий рівень чисельності й розмір поточного відпаду деревних рослин. Виявлено також, що в обох випадках можливі зворотні та незворотні реакції деревостанів, хоча за другого сценарію розвитку популяції шкідників, у разі їхнього масового розмноження, найчастіше відбувається повне руйнування лісового насадження. Зафіксовано, що поблизу осередків масового розмноження, які характеризуються надмірною щільністю популяції, зазвичай виникають міграційні осередки, куди розселяються шкодочинні комахи у пошуках нових місцеоселень.
популяція, осередки розмноження, стовбурові шкідники, максимум чисельності, популяційні показники