Український журнал лісівництва та деревинознавства

Сучасне суттєве погіршення санітарного стану і деградація лісів України внаслідок масового всихання в умовах глобального потепління клімату дерев і насаджень сосни та інших лісотвірних видів зумовлює особливу актуальність організаційних заходів і робіт із підвищення біологічної стійкості майбутніх лісових ценозів упродовж усього процесу їх вирощування, починаючи з моменту їх природного або штучного відтворення. Всихання дерев і насаджень спостерігалися і раніше у ХІХ і ХХ ст., але в більшості випадків вони відбувалися на регіональному рівні. Проте починаючи із 1970 р. у багатьох країнах всихання насаджень спостерігається на значних площах. При цьому причинами всихання дерев і насаджень називають різні чинники: зміну клімату, зниження ґрунтових вод, шкодочинну діяльність шкідників і збудників хвороб тощо. Мета досліджень – за результатами аналізу наукових джерел літератури і власних досліджень визначити та обґрунтувати етіологію і патогенез масового всихання дерев і насаджень лісотвірних видів, зокрема деревостанів сосни, та запропонувати стратегію і тактику унеможливлення цього негативного природного явища. Під час реалізації програмних завдань проаналізовано низку наукових праць із теми, в яких висвітлено різні аспекти явища масового відмирання дерев і насаджень лісотвірних видів. Викладені в статті основні теоретичні положення і практичні рекомендації базуються на результатах власних досліджень процесу всихання дібров у лісах зеленої зони м. Києва у 1980-х рр. та сучасної деградації сосняків Полісся. Проведені дослідження дали змогу запропонувати власну концепцію щодо етіології та патогенезу цього негативного природного явища. Усі виокремлені чинники всихання, які ми виявили, за особливостями і черговістю дії та їхнім специфічним значенням були об’єднані у три групи: 1) обставини ослаблення і фактори ризику захворювання; 2) етіофактори або першопричини всихання; 3) каталізатори відмирання дерев і деревостанів, що всихають. Узагальнення та вивчення усіх чинників, з урахуванням глобального потепління клімату, дало змогу запропонувати заходи з підвищення біологічної стійкості майбутніх лісів на етапі їх відтворення. Розуміння і використання викладених вище положень щодо етіології та особливостей патогенезу масового всихання дерев і насаджень лісотвірних порід дають можливість превентивно застосовувати науково обґрунтовані лісогосподарські заходи, які унеможливлюють вищеперераховані обставини ослаблення та ризику, і, тим самим, запобігти прояву шкодочинної дії першопричин, що допоможе мінімізувати негативні наслідки патогенезу та зменшити можливі ресурсні, екологічні й соціальні втрати.

масове всихання, насадження, етіологія, патогенез, етіофактори