За впливу антропічного фактора й у результаті автогенезу рослинного покриву, на перелогах і землях із відновлюваним лучним рослинним покривом сформувались адаптивні екологічно зумовлені видові конгломерати. Тому вивчення біоморфологічної структури угруповань відновлюваної лучної рослинності дає змогу за допомогою кількісних співвідношень між рослинами, що належать до різних життєвих форм, виявляти фітоіндикаційно значущі показники для аналізу перебігу демутацій, зрештою розширює уявлення щодо перебігу демутаційних процесів на перелогах і землях із відновлюваною лучною рослинністю. Подано результати п’ятирічних досліджень, проведених на землях із відновлюваним рослинним покривом луків у Лісостепу України (2013 – 2017). Біоморфологічний аналіз флористичної структури відновлюваної лучної рослинності проведено за класифікацією клімаморф К. Раункієра. Виявлено, що переважною групою клімаморф є гемікриптофіти (358 видів, або 58,8 %), друга позиція належить терофітам (115 видів, або 18,6 %), криптофіти посідають третю позицію – 66 видів (10,7 %), мезофанерофіти – 42 види (6,8 %), нанофанерофіти та хамефіти сукупно становлять 38 видів, або 6,1 % загальної кількості видів. Прямопропорційна залежність між часткою гемікриптофітів та терофітів у структурі демутаційних рядів демонструє зміну значення співвідношення, унаслідок перебігу демутаційного процесу, у бік зниження від першого до четвертого ряду: І ряд (0,72) – ІІ ряд (0,40) – ІІІ ряд (0,18) – ІV ряд (0,13). Формування основних зональних і типологічних рис відновлюваної лучної рослинності відбувається на третьому демутаційному ряду, що відповідає періоду 15 років від моменту порушення і дає змогу установлювати положення перелогів у системі демутаційних рядів й оптимізувати відновлення рослинного покриву в Лісостепу України.
біоморфи, клімаморфи, перелоги, лучна рослинність