Український журнал лісівництва та деревинознавства

Нині назріла потреба концептуального перегляду ставлення до перспективного розвитку міста і визначення його містобудівної політики на майбутнє. Сучасні тенденції в містобудуванні спрямовані на пріоритетне збереження цінних традиційних характеристик історичного середовища міста, мінімізацію негативного впливу архітектурно-містобудівної діяльності останніх років на історичний центр і розроблення нової пам’ятко-охоронної політики, спрямованої на збереження ролі культурної спадщини в структурі столиці. Об’єкти історичної спадщини періоду раннього та розвиненого середньовіччя (V–ХХІ ст.) були сформовані в часи, що характеризується змінами як у глобальному масштабі, так і в окремих містах України. Перетворення в місті Київ охоплюють політичну, економічну й соціальну сфери суспільного життя, які безперечно впливали на формування інфраструктури міста. У статті розглянуто процес містобудівельного розвитку Києва, зокрема його вплив на основні об’єкти історико-археологічної нерухомої спадщини історичної частини міста. Аналіз специфіки зміни їхньої території в умовах перетворень містобудівельної структури проведено з урахуванням різних етапів історичного розвитку. На основі цього аналізу зроблено висновки щодо актуальності збереження історичного середовища на сучасному рівні містобудівельного розвитку та окреслено перспективи щодо покращення історичних територій, що є одним з основних елементів загальної стратегії економічного розвитку міста.

міське середовище, містобудування, культурна спадщина, історико-археологічна нерухома спадщина, історичний центр