Український журнал лісівництва та деревинознавства

Подано теоретичні дослідження щодо горимості лісових масивів на прикладі Київського обласного управління лісового і мисливського господарства. На основі аналізу інформації, отриманої з книг обліку лісових пожеж по лісогосподарських підприємствах з 1999– 2016 рр., проаналізовано тенденції виникнення лісових пожеж, визначено їхні просторові та часові параметри. Встановлено роки багаторічних пожежних піків та їх періодичність. Прослідковано середньорічну динаміку горимості лісів упродовж пожежонебезпечного періоду і встановлено два пожежні максимуми – весняний (квітень – травень) і літній (серпень), на які припадає відповідно 55 і 67 % зареєстрованих випадків пожеж у лісах. Проаналізовано розподіл кількості випадків протягом тижня і за годинами доби. Зауважено збереження високої пожежної небезпеки та наявності значної кількості пожеж упродовж усього тижня з незначним переважанням їх кількості в неділю і понеділок. Встановлено, що найбільша кількість пожеж виникає у період з 14-ї до 16-ї години (75 %). Встановлено основні центри горимості, які містяться в зоні найбільшого антропогенного навантаження. Визначено ймовірні причини займань лісових горючих матеріалів (ЛГМ). Опрацьовано рекомендації щодо підвищення рівня боротьби з лісовими пожежами.

ліси, горимість, лісові пожежі, пожежний пік