Український журнал лісівництва та деревинознавства

Епігейні лишайники як компоненти лісового біогеоценозу здатні накопичувати і довгий час утримувати ізотопи у слані, що дає змогу розглядати їх як об’єкт моніторингу лісових екосистем після аварій або викидів радіоактивних речовин у довкілля. Тому це питання в час атомної енергетики є досить актуальним. Метою роботи було дослідити динаміку вмісту ¹³⁷Сs в епігейних лишайниках, що зростають у сухих та свіжих борах Поліського природного заповідника, та визначити чинники, які впливають на процес їхнього очищення. Методика роботи передбачала низку маршрутно-експедиційних, лабораторних і спектрометричних досліджень. Відбір лишайників за видами проводили в сухих и свіжих борах Поліського природного заповідника упродовж 2001–2015 рр. згідно з методиками відбору проб для спектрометричних досліджень. У природних умовах у період квазістатичної рівноваги зменшення ¹³⁷Сs у слані в 1,7 – 3,0 рази перевищує величину фізичного розпаду радіонуклідів, що за 15 років досліджень склало 27,60 %. Такий розтянутий у часі період очищення пов’язаний із досить повільним ростом лишайників та слабким очищенням. Зокрема, під час опадів втрата питомої активності становить 0,005 – 0,02 %, що дає змогу стверджувати, що вимивання ¹³⁷Сs з опадами майже немає. У процесі росту відбувається поступове зменшення питомої активності ¹³⁷Сs у верхній частині і концентрація в нижній, що відмирає, нуклід із часом потрапляє в ґрунт і стає практично недоступним для лишайників. Отримані результати дають змогу прогнозувати динаміку очищення лишайників від радіонуклідів за умови, що не буде повторного забруднення

лишайники, епігейна ліхенофлора, слань, радіоцезій, екстрагування, біоценоз