Український журнал лісівництва та деревинознавства

У статті розглянуто можливості збереження генофонду старовікових дерев дуба звичайного в умовах ex situ та перспективи використання таких дерев у селекційних дослідженнях. При відборі перших плюсових дерев в Україні у 50-ті роки минулого століття було залучено декілька дерев дуба звичайного віком 200-300 років. У наступні роки ці дерева з певних причин було виключено з Державного реєстру плюсових дерев, але їх насіннєві потомства збереглися на ділянці випробних культур 1958 р., а клони – на клоновій лісонасінній плантації 1979 р., створених Н. І. Давидовою у Лівобережному Лісостепу України. Подано аналіз росту і розвитку потомств старовікових дерев дуба звичайного у випробних культурах та їхніх клонів на клоновій лісонасінній плантації. З метою збереження та відтворення генофонду старовікових дерев дуба звичайного запропоновано створення архіву їхніх клонів і випробних культур їхніх потомств.

збереження генофонду ex situ, дуб звичайний, старовікові дерева, ріст, розвиток