Український журнал лісівництва та деревинознавства

У великих містах дедалі більшої популярності набуває вертикальне озеленення, адже нині урбанізовані середовища характеризуються наявністю дуже обмежених площ під озеленення. Незважаючи на загальноприйняту думку, зелені стіни не є здобутком останніх десятиліть, оскільки вони були невід’ємним елементом ще середньовічних будинків у межах Середземноморського регіону. У цей період найчастіше використовували Vitis vinifera L., який обплітав фасади будівель та стіни альтанок, одночасно забезпечуючи тінь і приносячи плоди. Декоративні характеристики рослин і досі є достатньо важливими, проте на сучасному етапі потреба в озелененні урбанізованих середовищ пов’язана з іншими їх властивостями. Насамперед, рослини виробляють кисень, що є першою необхідністю для існування будь-якого живого організму. Крім того, вони впливають на поліпшення мікроклімату за рахунок зменшення температури й підвищення вологості повітря. Також рослини мають властивість зменшувати забруднення навколишнього середовища. Нині у містах нерідко зустрічаються різні способи озеленення вертикальних поверхонь. Принципи вертикального озеленення можуть бути умовно поділені на дві основні групи: зелені фасади, створені виткими рослинами, та живі настінні системи. Незважаючи на те, що майже кожна компанія, яка встановлює живі настінні системи, має свої власні технологічні прийоми, існує два основних способи їх встановлення: суцільний та модульний. Варто зазначити, що коли живу стіну вже створено й рослини повністю вкривають фасад будівлі, відмінності між використанням систем не є помітними. Тому вибір технології створення живої стіни залежить від конструкції будівлі та можливостей додаткового навантаження стін. Важливим є й етап підбору рослин для кожної із систем. Отже, тільки за дотримання всіх вимог при створенні живої стіни, вона стає невід’ємною частиною будівлі та повноцінно виконує всі вищезазначені функції.

зелена стіна, місто, рослина, структура